1. Словник української мови у 20 томах

петелька

ПЕТЕ́ЛЬКА, и, ж.

1. Те саме, що петля́ 1, 4.

[Марко:] Синку, так то ж ти витяг мене з німецької петельки? (З. Мороз);

З саморобного ґудзика його полинялої сорочки знову скочила розношена петелька (М. Стельмах);

Пришитий татом ґудзик не хоче відстьобуватися.., не пролазить у петельку (А. Дімаров);

* Образно. Сум на серце гнітом ляже, Прагнеш швидше домовини, Так петелька з життям в'яже, – То – любов є до вітчини (П. Грабовський);

* У порівн. Катя глянула й побачила: всі росточки, які раніш лізли з землі, згорнувшись петелькою, тепер вирівнялись і розгорнули перші маленькі листочки (Н. Забіла).

2. Те саме, що петли́ця.

Я оглянувся і побачив на платформі знайоме обличчя молодого білявого хлопця, убраного про свято, з гвоздичкою в петельці, червоною, як уста самого молодика (Леся Українка);

Зриває [Ярчук] ромашку і вставляє собі в петельку (І. Микитенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. петелька — пете́лька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири пете́льки Орфографічний словник української мови
  2. петелька — [пеител'ка] -л'кие, д. і м. -л'ц'і, мн. -ел'кие/-еил'ки, -ел'ок /-еил'ок дв'і пеител'кие Орфоепічний словник української мови
  3. петелька — -и, ж. 1》 Те саме, що петля 1), 4). 2》 Те саме, що петлиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. петелька — Пете́лька, -льки, -льці; -те́льки, -те́льок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. петелька — бра́ти / взя́ти за пете́льки́ кого. 1. Загрожувати бійкою, починати бійку. Хлопець взяв товариша за петельки, коли той його образив (З усн. мови). 2. Рішуче наступати на кого-небудь, домагаючись чогось. Фразеологічний словник української мови
  6. петелька — ПЕТЛЯ́ (частина мотузки, ремінця тощо, складена кільцем), ПЕТЕ́ЛЬКА, СКРУТ діал., СКРУ́ТЕЛЬ (СКРУ́ТІЛЬ) діал.; ЗА́ШМОРГ (кільце, що затягується). Вершник схилився з сідла і зручним помахом свого петлею скрученого батога підхопив хижака з землі (О. Словник синонімів української мови
  7. петелька — ПЕТЕ́ЛЬКА, и, ж. 1. Те саме, що петля́ 1, 4. [Марко:] Синку, так то ж ти витяг мене з німецької петельки? (Мороз, П’єси, 1959, 68); З саморобного гудзика його полинялої сорочки знову скочила розношена петелька (Стельмах, II, 1962, 12)... Словник української мови в 11 томах
  8. петелька — Пете́лька, -ки ж. 1) ум. отъ петля. за петельки вхопив. Схватилъ за грудь. Новомоск. у. 2) мн. Переплетенныя веревочки, въ которыхъ носятъ горшки съ кушаньемъ въ поле. Угор. 3) мн. Веревки, сложенныя въ петлю: въ нихъ, на небольшія разстоянія, носятъ охапки сѣна. Шух. I. 171. Словник української мови Грінченка