пинчук

Пинчук, -ка́

м. Житель пинскаго у. гродн. г. О. 1861. I. 264.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пинчук — Пинчу́к, -ка́; -чуки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)