1. Словник української мови Грінченка

пластун

Пластун, -на

м.

1) Кубанскій козакъ, несущій сторожевую и развѣдочную службу и въ то-же время занимающійся охотой и рыбной ловлей. Поп. 240, 241. О. 1862. I. Кух. Пластуни, 61.

2) = пластовець.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Пластун — Пласту́н прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. пластун — див. РОЗВІДНИК. Словник синонімів Караванського
  3. пластун — -а, ч. 1》 Розвідник, який пересувається плазом, на животі. || розм. Той, хто пластує, пересувається по-пластунському. 2》 іст. Козак особливих піхотних частин Чорноморського та Кубанського козачого війська, що формувалося з добровольців... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пластун — ПЛАСТУ́Н, а́, ч. 1. Розвідник, який пересувається плазом, на животі. – Ну, .. розставте вартових на чатах, а пластунів пошли, Шраме, на засіди (М. Старицький); Черниш наскочив на якогось пластуна-бійця. Словник української мови у 20 томах
  5. пластун — ПЛАСТУ́Н, а́, ч. 1. Розвідник, який пересувається плазом, на животі. — Ну,.. розставте вартових на чатах, а пластунів пошли, Шраме, на засіди (Стар., Облога.., 1961, 33); Черниш наскочив на якогось пластуна-бійця. Словник української мови в 11 томах