1. Словник української мови Грінченка

пленіпотент

Пленіпоте́нт, -та

м. Довѣренное лицо, уполномоченный, повѣренный. Панський пленіпотент. К. ПС. 5.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пленіпотент — Ліпоте́нт, пленіпотент: Пленіпоте́нт, преліпотент: — виборний від сільської громади, що мав повноваження вести громадські процеси, заступати громаду перед владою чи паном [28] — виборний від сільської громади... Словник з творів Івана Франка
  2. пленіпотент — пленіпоте́нт іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. пленіпотент — -а, ч., зах. Уповноважений (у майнових справах). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пленіпотент — Уповноважений Словник чужослів Павло Штепа
  5. пленіпотент — ПЛЕНІПОТЕ́НТ, а, ч., зах. Уповноважений (у майнових справах). Суперечка [за толоки та пустки] довго ходила по судах, піддержувана головно кількома заможнішими, письменними селянами, між котрими визначувався .. Словник української мови у 20 томах
  6. пленіпотент — ПЛЕНІПОТЕ́НТ, а, ч., зах. Уповноважений (у майнових справах). Суперечка [за толоки та пустки] довго ходила по судах, піддержувана головно кількома заможнішими, письменними селянами, між котрими визначувався .. Словник української мови в 11 томах