1. Словник української мови Грінченка

плугач

Плугач, -ча

м. = плугатарь. Плугач оре і в праці рветься. Ном. № 1144.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плугач — плуга́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. плугач — ОРА́Ч (той, хто оре землю), ПЛУГА́ТА́Р, ПЛУГА́Р рідше, ПЛУГА́Ч діал., ПЛУ́ЖНИК діал., РА́ТА́Й заст., ОРА́ТАЙ заст. Надійшла пора орати, Орачів зве сонце з хати (М. Стельмах); Защебетав соловейко — Пішла луна гаєм; Червоніє за горою; Плугатар співає (Т. Словник синонімів української мови