плюхнути
Плю́хнути, -ну, -неш
гл.
1) = хлюпнути. см. плюхкати. Драг. 42.
2) Садясь, опуститься сразу, какъ бы упасть. Плюхнула в крісло, аж її підкинуло. МВ. L 113.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плюхнути — плю́хнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- плюхнути — див. падати Словник синонімів Вусика
- плюхнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех. Однокр. до плюхати. 2》 неперех., однокр. Упасти з шумом, схожим на сплеск. || Швидко, з розгону або незграбно, важко сісти, опуститися. 3》 перех., однокр. Кинути кого-, що-небудь із шумом (звичайно у (на) воду або в (на) щось рідке). Великий тлумачний словник сучасної мови
- плюхнути — ПЛЮ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. без прям. дод. Однокр. до плю́хати. Яків випустив весло .. і важко плюхнув у воду (О. Донченко). 2. без прям. дод., однокр. Упасти з шумом, схожим на сплеск. Словник української мови у 20 томах
- плюхнути — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- плюхнути — ПЛЮ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. неперех. Однокр. до плю́хати. Яків випустив весло.. і важко плюхнув у воду (Донч., III, 1956, 111). 2. неперех., однокр. Упасти з шумом, схожим на сплеск. Словник української мови в 11 томах