плюхнути
ПЛЮ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. неперех. Однокр. до плю́хати.
Яків випустив весло.. і важко плюхнув у воду (Донч., III, 1956, 111).
2. неперех., однокр. Упасти з шумом, схожим на сплеск.
Стане [хлопчик] піднімати її [дитину] за ноженята, та як силочки нема, а воно його переважить, то він так і плюхне на неї (Кв.-Осн., II, 1956, 362);
// Швидко, з розгону або незграбно, важко сісти, опуститися.
Плюхнула [пані] в крісло, аж її підкинуло (Вовчок, І, 1955, 75);
Він стомлено плюхнув на диван (Ільч., Петерб. осінь, 1956, 197).
3. перех., однокр. Кинути кого-, що-небудь із шумом (звичайно у (на) воду або в (на) щось рідке).
Розвідники швидко підхопили свій невеличкий плотик, плюхнули його у воду (Голов., Тополя.., 1965, 385).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плюхнути — плю́хнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- плюхнути — див. падати Словник синонімів Вусика
- плюхнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех. Однокр. до плюхати. 2》 неперех., однокр. Упасти з шумом, схожим на сплеск. || Швидко, з розгону або незграбно, важко сісти, опуститися. 3》 перех., однокр. Кинути кого-, що-небудь із шумом (звичайно у (на) воду або в (на) щось рідке). Великий тлумачний словник сучасної мови
- плюхнути — ПЛЮ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. без прям. дод. Однокр. до плю́хати. Яків випустив весло .. і важко плюхнув у воду (О. Донченко). 2. без прям. дод., однокр. Упасти з шумом, схожим на сплеск. Словник української мови у 20 томах
- плюхнути — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- плюхнути — Плю́хнути, -ну, -неш гл. 1) = хлюпнути. см. плюхкати. Драг. 42. 2) Садясь, опуститься сразу, какъ бы упасть. Плюхнула в крісло, аж її підкинуло. МВ. L 113. Словник української мови Грінченка