побідаш

Побіда́ш, -ша

м. Горемыка, бѣдняга. То я аже і не змагаюсь (з жінкою), а як той побідаш, шо сіяв ячмінь, а жінка йому: «гречка!» — згожуюся й я: нехай буде гречка. МВ. (КС. 1902. X. 156).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побідаш — див. нещасливий Словник синонімів Вусика
  2. побідаш — -а, ч., діал. Бідолага. Великий тлумачний словник сучасної мови