побіл

Значення в інших словниках

1. побіл — побі́л іменник чоловічого роду дія; біла глина Орфографічний словник української мови
2. побіл — -у, ч. 1》 Дія за знач. побілити 1). 2》 спец. Біла глина. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побіл — ПОБІ́Л, у, ч. 1. Дія за знач. побіли́ти 1. Побіл хати. 2. Те саме, що побі́лка 2. На Юркову шинель летить відщеплена від підвіконня гнилувата тріска, а боєць із рукавицею, обдираючи спиною побіл, швиденько сповзає вниз (із журн.). 3. спец. Біла глина. Словник української мови у 20 томах
4. побіл — ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів). Словник синонімів української мови
5. побіл — ПОБІ́Л, у, ч. 1. Дія за знач. побіли́ти 1. Побіл хати. 2. спец. Біла глина. Іграшки перед глазуруванням обливали побілом, на якому коричневі та зелені поливи набували яскравого, соковитого кольору (Нар. тв. та етн., 2, 1966, 62). Словник української мови в 11 томах