1. Словник української мови Грінченка

побілити

Побілити

см. побілити.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побілити — побіли́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. побілити — -білю, -білиш, док., перех. 1》 Док. до білити. 2》 Закінчити білити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побілити — ПОБІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, док., що. 1. Док. до біли́ти. Двічі побілила [Маланка] хату знадвору і всередині (М. Коцюбинський); Побілила [Катерина] вапном стіни (С. Словник української мови у 20 томах
  4. побілити — МА́ЗАТИ (покривати шаром чогось рідкого або жирного; укривати шаром глини), МАСТИ́ТИ, ЗМА́ЩУВАТИ, ЗМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЩУВАТИ, ВИМА́ЗУВАТИ, ВИМА́ЩУВАТИ, ШМАРУВА́ТИ (ОБШМАРО́ВУВАТИ) (взагалі щось чим-небудь); МА́СЛИТИ (маслом); НАМА́ЗУВАТИ... Словник синонімів української мови
  5. побілити — ПОБІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, док., перех. 1. Док. до біли́ти. Двічі побілила [Маланка] хату знадвору і всередині (Коцюб., II, 1955, 29); Побілила [Катерина] вапном стіни (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах