1. Словник української мови в 11 томах

побілити

ПОБІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, док., перех.

1. Док. до біли́ти.

Двічі побілила [Маланка] хату знадвору і всередині (Коцюб., II, 1955, 29);

Побілила [Катерина] вапном стіни (Чорн., Визвол. земля, 1959, 144);

Побіливши обличчя Данилові й намалювавши яскраві губи, Прудивус зачорнив йому смолою два передні зуби, і на тому справу скінчив (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 204);

*Образно. Прийшла розсудлива зима І світ пістрявий побілила (Рильський, II, 1946, 24);

Полотно побілять молодиці (Мал., Звенигора, 1959, 140);

Побілила злоба темні лиця [гостей митрополита] (Павл., Бистрина, 1959, 44).

2. Закінчити білити.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побілити — побіли́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. побілити — -білю, -білиш, док., перех. 1》 Док. до білити. 2》 Закінчити білити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побілити — ПОБІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, док., що. 1. Док. до біли́ти. Двічі побілила [Маланка] хату знадвору і всередині (М. Коцюбинський); Побілила [Катерина] вапном стіни (С. Словник української мови у 20 томах
  4. побілити — МА́ЗАТИ (покривати шаром чогось рідкого або жирного; укривати шаром глини), МАСТИ́ТИ, ЗМА́ЩУВАТИ, ЗМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЩУВАТИ, ВИМА́ЗУВАТИ, ВИМА́ЩУВАТИ, ШМАРУВА́ТИ (ОБШМАРО́ВУВАТИ) (взагалі щось чим-небудь); МА́СЛИТИ (маслом); НАМА́ЗУВАТИ... Словник синонімів української мови
  5. побілити — Побілити см. побілити. Словник української мови Грінченка