1. Словник української мови Грінченка

повеселішати

Повеселішати, -шаю, -єш

гл. Повеселѣть, сдѣлаться веселѣе. Я й позичила йому ті гроші, що за хату й за худобу взяла, та ніби в нас і в хаті повеселішало. МВ. І. 9.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повеселішати — повеселі́шати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повеселішати — -аю, -аєш. Док. до веселішати. || безос. || Виразити такий стан (про очі, обличчя і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повеселішати — Повеселі́шати, -шаю, -шаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. повеселішати — ПОВЕСЕЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до веселі́шати. Адась повеселішав, радісно луснув батогом і вдарив по конях (І. Франко); Петро Антонович почав оповідати свої мисливські пригоди, і Леся повеселішала (М. Олійник); // безос. Словник української мови у 20 томах
  5. повеселішати — ВЕСЕЛІ́ТИ (ставати веселим, радісним), РОЗВЕСЕЛЯ́ТИСЯ, ВЕСЕЛІ́ШАТИ (ставати веселішим); ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ (виходити зі стану байдужості, ставати веселим, радісним); РОЗПОГО́ДЖУВАТИСЯ (позбуватися похмурого вигляду, ставати веселим)... Словник синонімів української мови
  6. повеселішати — ПОВЕСЕЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до веселі́шати. Адась повеселішав, радісно луснув батогом і вдарив по конях (Фр., VII, 1951, 76); Петро Антонович почав оповідати свої мисливські пригоди, і Леся повеселішала (М. Ол., Леся, 1960, 12); // безос. Словник української мови в 11 томах