1. Словник синонімів української мови

повеселішати

ВЕСЕЛІ́ТИ (ставати веселим, радісним), РОЗВЕСЕЛЯ́ТИСЯ, ВЕСЕЛІ́ШАТИ (ставати веселішим); ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ (виходити зі стану байдужості, ставати веселим, радісним); РОЗПОГО́ДЖУВАТИСЯ (позбуватися похмурого вигляду, ставати веселим); РОЗ'ЯСНЯ́ТИСЯ діал., РОЗ'Я́СНЮВАТИСЯ діал. (ставати веселішим, привітнішим — про обличчя). — Док.: повеселі́ти, звеселі́ти, розвесели́тися, повеселі́шати, звеселі́шати, звесели́тися, проясни́тися, проясні́ти, розпого́дитися, розхму́ритися розм. роз'ясни́тися. А гарна вдова веселіє, що загублене знайшла (Марко Вовчок); Як пройшов (Максим) усю азбуку, аж повеселів (Панас Мирний); Шинкар.. розвеселився і жарти підняв (Марко Вовчок); І зажурився старшина... Та згодом звеселів (М. Нагнибіда); Ліна жвавішає біля подруги, веселішає (О. Гончар); (Доля:) Не плач, Старче, не журися, Глянь на мене, звеселися (Л. Глібов); Захар прояснюється, виголене.. лице веселіє (К. Гордієнко); Усі підняли голови, проясніли (С. Васильченко); Їй легше, коли дивиться на нього, як його чоло розпогоджується (А. Крушельницький); Мажарин.. шепнув Славі на вухо: — Розхмурився (Ірина Вільде); Вона в розмові усміхалася раз по раз, причім її лице роз'яснювалося (О. Кобилянська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повеселішати — повеселі́шати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повеселішати — -аю, -аєш. Док. до веселішати. || безос. || Виразити такий стан (про очі, обличчя і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повеселішати — Повеселі́шати, -шаю, -шаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. повеселішати — ПОВЕСЕЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до веселі́шати. Адась повеселішав, радісно луснув батогом і вдарив по конях (І. Франко); Петро Антонович почав оповідати свої мисливські пригоди, і Леся повеселішала (М. Олійник); // безос. Словник української мови у 20 томах
  5. повеселішати — ПОВЕСЕЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до веселі́шати. Адась повеселішав, радісно луснув батогом і вдарив по конях (Фр., VII, 1951, 76); Петро Антонович почав оповідати свої мисливські пригоди, і Леся повеселішала (М. Ол., Леся, 1960, 12); // безос. Словник української мови в 11 томах
  6. повеселішати — Повеселішати, -шаю, -єш гл. Повеселѣть, сдѣлаться веселѣе. Я й позичила йому ті гроші, що за хату й за худобу взяла, та ніби в нас і в хаті повеселішало. МВ. І. 9. Словник української мови Грінченка