повеселіти
ВЕСЕЛІ́ТИ (ставати веселим, радісним), РОЗВЕСЕЛЯ́ТИСЯ, ВЕСЕЛІ́ШАТИ (ставати веселішим); ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ (виходити зі стану байдужості, ставати веселим, радісним); РОЗПОГО́ДЖУВАТИСЯ (позбуватися похмурого вигляду, ставати веселим); РОЗ'ЯСНЯ́ТИСЯ діал., РОЗ'Я́СНЮВАТИСЯ діал. (ставати веселішим, привітнішим — про обличчя). — Док.: повеселі́ти, звеселі́ти, розвесели́тися, повеселі́шати, звеселі́шати, звесели́тися, проясни́тися, проясні́ти, розпого́дитися, розхму́ритися розм. роз'ясни́тися. А гарна вдова веселіє, що загублене знайшла (Марко Вовчок); Як пройшов (Максим) усю азбуку, аж повеселів (Панас Мирний); Шинкар.. розвеселився і жарти підняв (Марко Вовчок); І зажурився старшина... Та згодом звеселів (М. Нагнибіда); Ліна жвавішає біля подруги, веселішає (О. Гончар); (Доля:) Не плач, Старче, не журися, Глянь на мене, звеселися (Л. Глібов); Захар прояснюється, виголене.. лице веселіє (К. Гордієнко); Усі підняли голови, проясніли (С. Васильченко); Їй легше, коли дивиться на нього, як його чоло розпогоджується (А. Крушельницький); Мажарин.. шепнув Славі на вухо: — Розхмурився (Ірина Вільде); Вона в розмові усміхалася раз по раз, причім її лице роз'яснювалося (О. Кобилянська).
Значення в інших словниках
- повеселіти — повеселі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повеселіти — -ію, -ієш. Док. до веселіти. || Виразити такий стан (про очі, обличчя і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повеселіти — ПОВЕСЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до веселі́ти. Ватага вся повеселіла, Горілка з пляшок булькотіла, Ніхто ні каплі не пролив (І. Котляревський); Тим часом суфлер надибав-таки в зшитку відповідне місце, повеселів, бадьоро закивав головою (С. Словник української мови у 20 томах
- повеселіти — ПОВЕСЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до веселі́ти. Ватага вся повеселіла, Горілка з пляшок булькотіла, Ніхто ні каплі не пролив (Котл., І, 1952, 163); І мій, смутний, повеселів товариш — На наше вийде, будем жито жать! (Шер., Щастя.. Словник української мови в 11 томах
- повеселіти — Повеселіти, -лію, -єш гл. Повеселѣть, сдѣлаться веселымъ. Іван повеселів, хоч і охляв уже, не ївши три дні. Рудч. Ск. І. 137. Словник української мови Грінченка