повеселити
ВЕСЕЛИ́ТИ (викликати веселий настрій у когось), ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ЗАБАВЛЯ́ТИ, РОЗВАЖА́ТИ, ТІ́ШИТИ, ПОТІША́ТИ. — Док.: звесели́ти, повесели́ти, розвесели́ти, заба́вити, розва́жити, поті́шити. Все їх, здавалось, тішило й веселило (О. Гончар); — Все було жартуєш та співаєш і мене жартами звеселяєш (І. Нечуй-Левицький); (Кума:) Ви б, хлопці, розвеселили отамана хоч би піснею (С. Васильченко); Добре, що Софійка вміє забавити гостей (Леся Українка); Бачив, що Ганна сумує і йому навіть хотілося її розважити (Б. Грінченко); Твій вірш потішає і всіх розважає (А. Кримський). — Пор. 1. розважа́ти.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повеселити — повесели́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повеселити — -лю, -лиш, док., перех. Розважити, розвеселити чим-небудь когось. || Принести радість, утіху кому-небудь; порадувати. || рідко. Надати веселого виразу (обличчю, очам і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повеселити — ПОВЕСЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., кого, що. Розважити, розвеселити чим-небудь когось. Тогді Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І. Котляревський); Він любить посміятися сам і повеселити студентів (Є. Словник української мови у 20 томах
- повеселити — ПОВЕСЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. Розважити, розвеселити чим-небудь когось. Тогді Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (Котл., І, 1952, 180); Він любить посміятися сам і повеселити студентів (Гуц., Передчуття.. Словник української мови в 11 томах
- повеселити — Повеселити, -лю́, -лиш гл. Порадовать. Не повеселила ти нас, живучи з своїм Василем. Кв. Словник української мови Грінченка