1. Словник української мови Грінченка

повигонити

Повигонити, -ню, -ниш

гл. Выгнать (многихъ). Рудч. Ск. І. 88. Не озивайтесь, бо й вас з хати повигонить. Драг. 176. Пан звелів, щоб повигонили кури й гуси. Рудч. Ск. II. 155.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повигонити — повиго́нити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повигонити — див. повиганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повигонити — ПОВИГО́НИТИ див. повиганя́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. повигонити — ПОВИГО́НИТИ див. повиганя́ти. Словник української мови в 11 томах