1. Словник української мови Грінченка

повикручувати

Повикручувати, -чую, -єш

гл. То-же, что и викрутити, но во множествѣ. Він їй руки повикручував. Кв. Гляди ж, добре повикручуй сорочки, щоб не текло з їх. Васильк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повикручувати — повикру́чувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повикручувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Викрутити звідкись усе чи багато чого-небудь. Повикручувати електричні лампочки. || розм. Вирвати з корінням усе чи багато чого-небудь. 2》 Віджати все чи багато чого-небудь (білизну, одяг і т. ін.). Повикручувати мокрі сорочки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повикручувати — ПОВИКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Викрутити звідкись усе або багато чого-небудь. Познімав [сотник Шурабуря] на станції всі телефонні апарати й повикручував електричні лампочки, щоб не дістались ворогові (Б. Антоненко-Давидович); // розм. Словник української мови у 20 томах
  4. повикручувати — ПОВИКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Викрутити звідкись усе або багато чого-небудь. Повикручувати електричні лампочки; // розм. Вирвати з корінням усе або багато чого-небудь. Словник української мови в 11 томах