1. Словник української мови Грінченка

поворіт

По́воріт, -ро́ту

м.

1) Поворотъ. На повороті шляху. Стор. МПр. 122. повороту нема. Нельзя поворотиться. Повороту спірного нема за оцим возом, — як би його геть звідци. Волч. у.

2) Возвращеніе.

3) Та часть вѣтряной мельницы, къ которой прицѣпляютъ веревку для ея поворачиванія. Лебед. у.

4) Воротъ. Лебед. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поворіт — поворі́т іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. поворіт — (дороги) заво рот, закрут, скрут, (ріки) коліно; (боргу) зворот; (додому) повернення, вороття; (крутий) перелам, злам; (дія) повертання, завертання. Словник синонімів Караванського
  3. поворіт — див. повернення Словник синонімів Вусика
  4. поворіт — див. поворот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поворіт — ПОВОРІ́Т див. поворо́т. Словник української мови у 20 томах
  6. поворіт — ЗМІ́НА (про стан, рух, ознаку, властивість і т. ін. — перехід, перетворення чого-небудь у щось якісно інше), ПЕРЕМІ́НА, ВІДМІ́НА, ПЕРТУРБА́ЦІЯ книжн. Словник синонімів української мови
  7. поворіт — ПОВОРІ́Т див. поворо́т. Словник української мови в 11 томах