1. Словник української мови Грінченка

повінчати

Повінча́ти, -ча́ю, -єш

гл. Повѣнчать. І світ мені зав'язали, із нелюбом повінчали. Чуб. V. 539.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повінчати — повінча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повінчати — -аю, -аєш, док., перех. Одружити за церковним обрядом; обвінчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повінчати — ПОВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого. Одружити за церковним обрядом; обвінчати. – Ні я свого чоловіка перед весіллям не бачила, ні він мене; батьки заручили й повінчали (Леся Українка); Так ніхто з селян і не побачив... Словник української мови у 20 томах
  4. повінчати — ОДРУЖИ́ТИ з ким, на кому і без додатка (з'єднати шлюбом чоловіка з жінкою), ПОЄДНА́ТИ кого з ким, СПАРУВА́ТИ, ПРИСТРО́ЇТИ розм., ОБКРУТИ́ТИ розм. (ОКРУТИ́ТИ розм.), ПОДРУЖИ́ТИ розм., ЗАШЛЮ́БИТИ заст., ОПЕНЬГА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. повінчати — ПОВІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Одружити за церковним обрядом; обвінчати. — Ні я свого чоловіка перед весіллям не бачила, ні він мене; батьки заручили й повінчали (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах