1. Словник української мови Грінченка

повірний

Повірни́й, -а́, -е́

Дающій въ долгъ (о торговцѣ, кабатчикѣ). Шинкарочко молодая, колись була повірная: повірь меду і горілки, бо не маю собі жінки. н. п.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повірний — пові́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. повірний — -а, -е. Який продає в борг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повірний — ПОВІРНИ́Й, а, е, іст. Який дає в борг (про торговця, шинкаря і т. ін.); // у знач. ім. повірни́й, но́го, ч.; повірна́, но́ї, ж. Людина, яка дає в борг. Шинкарочко молодая, колись була повірная: повір меду і горілки, ох не маю собі жінки (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах