повірний
ПОВІРНИ́Й, а, е, іст.
Який дає в борг (про торговця, шинкаря і т. ін.);
// у знач. ім. повірни́й, но́го, ч.; повірна́, но́ї, ж. Людина, яка дає в борг.
Шинкарочко молодая, колись була повірная: повір меду і горілки, ох не маю собі жінки (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повірний — пові́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- повірний — -а, -е. Який продає в борг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повірний — Повірни́й, -а́, -е́ Дающій въ долгъ (о торговцѣ, кабатчикѣ). Шинкарочко молодая, колись була повірная: повірь меду і горілки, бо не маю собі жінки. н. п. Словник української мови Грінченка