1. Словник української мови у 20 томах

повірка

ПОВІ́РКА, и, ж.

1. Переклик осіб з метою перевірки присутніх.

В тюрмі почалася повірка: забриньчали швидко ключами, часто загрюкали молотками (С. Васильченко);

Їх виструнчили на плацу і після вечірньої повірки видали бойову зброю (Григорій Тютюнник);

У головах Брянського сидів телефоніст, тихо мугикаючи якісь ніжні мелодії раз у раз викликаючи когось: – “Зоря”, “Зоря”, я “Грім” – повірка (О. Гончар).

2. заст. Контролювання, перевіряння кого-небудь з метою виявлення знань.

Микосеві остався тільки закон божий та ще повірка арифметики (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повірка — -и, ж. 1》 Переклик осіб із метою перевірки присутніх. 2》 заст. Контролювання, перевіряння кого-небудь із метою виявлення знань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. повірка — ПОВІ́РКА, и, ж. 1. Переклик осіб з метою перевірки присутніх. В тюрмі почалася повірка: забриньчали швидко ключами, часто загрюкали молотками (Вас., І, 1959, 71); Їх виструнчили на плацу і після вечірньої повірки видали бойову зброю (Тют. Словник української мови в 11 томах