повірка
ПОВІ́РКА, и, ж.
1. Переклик осіб з метою перевірки присутніх.
В тюрмі почалася повірка: забриньчали швидко ключами, часто загрюкали молотками (Вас., І, 1959, 71);
Їх виструнчили на плацу і після вечірньої повірки видали бойову зброю (Тют., Вир, 1964, 488).
2. заст. Контролювання, перевіряння кого-небудь з метою виявлення знань.
Микосеві остався тільки закон божий та ще повірка арифметики (Л. Укр., V, 1956, 189).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повірка — -и, ж. 1》 Переклик осіб із метою перевірки присутніх. 2》 заст. Контролювання, перевіряння кого-небудь із метою виявлення знань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повірка — ПОВІ́РКА, и, ж. 1. Переклик осіб з метою перевірки присутніх. В тюрмі почалася повірка: забриньчали швидко ключами, часто загрюкали молотками (С. Словник української мови у 20 томах