1. Словник української мови Грінченка

пов'янути

Пов'я́нути, -ну, -неш

гл. Завянуть, увянуть. Ой у полю при дорозі пов'янули цвіти. Гол. І. 14. На городі бузина — пов'яло коріння. Чуб. V. 9.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пов'янути — пов'я́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пов'янути — -ну, -неш, док. 1》 Утратити свіжість; усохнути (про рослини). || Утратити свіжість, пружність; стати кволим (про людське тіло). || перен. Утратити принадність, потьмаритися, стати невиразним. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пов'янути — ПОВ'Я́НУТИ, ну, неш, док. 1. Утратити свіжість; усохнути (про рослини). – А без мене, – дощ доводить, – Враз пов'януть всі садочки! (П. Грабовський); Ще кілька хвилин, і знову стане поночі, завиють дикі вітри, і пов'януть останні чарівні квіти (О. Словник української мови у 20 томах
  4. пов'янути — В'Я́НУТИ (про рослину — втрачати свіжість), ЗАВ'ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ (ПРИГОРА́ТИ) (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ діал. (рости напівзів'ялою, миршавою). — Док. Словник синонімів української мови