пов'янути
ПОВ'Я́НУТИ, ну, неш, док.
1. Утратити свіжість; усохнути (про рослини).
– А без мене, – дощ доводить, – Враз пов'януть всі садочки! (П. Грабовський);
Ще кілька хвилин, і знову стане поночі, завиють дикі вітри, і пов'януть останні чарівні квіти (О. Іваненко);
// Утратити свіжість, пружність; стати кволим (про людське тіло).
Я був стомлений до краю, в мені пов'яли всі м'язи (Ю. Яновський);
// перен. Утратити принадність, потьмаритися, стати невиразним.
З того ж часу все для дівчини якось наче помарніло й пов'яло: і місця, і обличчя всі поробилися без цвіту і без квіту наче (Марко Вовчок);
Погасли, пов'яли всі кольори ясні (М. Рильський).
2. перен. Утратити рухливість, бадьорість; зробитися млявим, байдужим.
Сонце палить... Пов'яли хлопці, поварились, як раки (С. Васильченко);
// Поступово втратити фізичну силу; змарніти, ослабнути.
Усі люди пов'яли, змарніли; тільки бабуся велична, як і була (Марко Вовчок);
Ми, квіти, вас рвемо. Пахучі, простіте! І люди пов'яли, мов зірвані квіти (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- пов'янути — пов'я́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пов'янути — -ну, -неш, док. 1》 Утратити свіжість; усохнути (про рослини). || Утратити свіжість, пружність; стати кволим (про людське тіло). || перен. Утратити принадність, потьмаритися, стати невиразним. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пов'янути — В'Я́НУТИ (про рослину — втрачати свіжість), ЗАВ'ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ (ПРИГОРА́ТИ) (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ діал. (рости напівзів'ялою, миршавою). — Док. Словник синонімів української мови
- пов'янути — Пов'я́нути, -ну, -неш гл. Завянуть, увянуть. Ой у полю при дорозі пов'янули цвіти. Гол. І. 14. На городі бузина — пов'яло коріння. Чуб. V. 9. Словник української мови Грінченка