поганяйло
Поганя́йло, -ла
м.
1) Кучеръ, возница. Сим. X. Тпру! гукнув наш поганяйло. Ком. І. 48. Поганяйло коло коней. Сим. 203.
2) Бичъ, кнутъ.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поганяйло — див. батіг; керівник Словник синонімів Вусика
- поганяйло — -а, ч., розм. 1》 Візник. 2》 Батіг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поганяйло — Поганя́йло, -ла, -лові; -ня́йла, -ня́йл Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поганяйло — ПОГАНЯ́ЙЛО, а, ч., розм. 1. Візник. – Узять його [цигана] з собою! – каже пан свому поганяйлові (П. Куліш). 2. Батіг. Словник української мови у 20 томах