поголубіти
Поголубіти, -бію, -єш
гл. Сдѣлаться голубымъ. Вх. Зн. 51.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поголубіти — поголубі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поголубіти — -іє. Док. до голубіти 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поголубіти — ПОГОЛУБІ́ТИ, і́є. Док. до голубі́ти 2. Уляглися сніги, небо поголубіло (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
- поголубіти — ПОГОЛУБІ́ТИ, і́є. Док. до голубі́ти 2. Уляглися сніги, небо поголубіло (Ю. Янов., Мир, 1956, 298). Словник української мови в 11 томах