1. Словник української мови Грінченка

погонка

Погонка, -ки

ж. Преслѣдованіе; неудовольствіе, нареканіе. Мнж. 189. Вони погонку гонять, що пробі пару волів даси за безчестя. Павлогр. у. Пін один робить як слід, а вона ще на його й погонку жене. Екатер. у. Попа на тебе таку погонку жене, що біда. Екатер. у. (Залюб.). см. погінка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погонка — див. погінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. погонка — ПОГО́НКА див. погі́нка. Словник української мови у 20 томах