погонка
пого́нка
див. погінка.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погонка — ПОГО́НКА див. погі́нка. Словник української мови у 20 томах
- погонка — Погонка, -ки ж. Преслѣдованіе; неудовольствіе, нареканіе. Мнж. 189. Вони погонку гонять, що пробі пару волів даси за безчестя. Павлогр. у. Пін один робить як слід, а вона ще на його й погонку жене. Екатер. у. Попа на тебе таку погонку жене, що біда. Екатер. у. (Залюб.). см. погінка. Словник української мови Грінченка