1. Словник української мови Грінченка

подзвінний

Подзвінний, -а, -е

Относящійся къ звону по умершему. Употр. также какъ сущ. въ значеніи: человѣкъ, звенящій по умершему. А подзвінному дам сім мір полотна, щоби мені дзвонив цілий тиждень що-дня. Грин. III. 285.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подзвінний — подзві́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. подзвінний — Подзві́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. подзвінний — ПОДЗВІ́ННИЙ, а, церк. 1. Прикм. до по́дзвін 1. 2. у знач. ім. подзві́нне, ного, с. Те саме, що по́дзвін 2. Вже сховала в скрині собі на смерть і намітку, й сорочку, і гроші на похорон, на свічки, на подзвінне (І. Нечуй-Левицький). 3. у знач. ім. Словник української мови у 20 томах