подзвінний
ПОДЗВІ́ННИЙ, а, церк.
1. Прикм. до по́дзвін 1.
2. у знач. ім. подзві́нне, ного, с. Те саме, що по́дзвін 2.
Вже сховала в скрині собі на смерть і намітку, й сорочку, і гроші на похорон, на свічки, на подзвінне (І. Нечуй-Левицький).
3. у знач. ім. подзві́нний, ного, ч. Той, хто робить подзвін (у 1 знач.), дзвонить по небіжчику.
А подзвінному дам сім мір полотна, щоби мені дзвонив цілий тиждень щодня (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подзвінний — подзві́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- подзвінний — Подзві́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- подзвінний — Подзвінний, -а, -е Относящійся къ звону по умершему. Употр. также какъ сущ. въ значеніи: человѣкъ, звенящій по умершему. А подзвінному дам сім мір полотна, щоби мені дзвонив цілий тиждень що-дня. Грин. III. 285. Словник української мови Грінченка