1. Словник української мови у 20 томах

подзвіння

ПОДЗВІ́ННЯ, я, с.

1. церк. Те саме, що по́дзвін.

Звідкілясь іздалеку .. чулося подзвіння .. – на відправу по якомусь хутірському небіжчикові (Ю. Смолич);

[Оксана:] Віддайте ці гроші на подзвіння та на церкву (М. Кропивницький).

2. рідко. Те саме, що дзвені́ння.

Золоте подзвіння бджіл губилось у старих липах (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подзвіння — подзві́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. подзвіння — див. луна Словник синонімів Вусика
  3. подзвіння — -я, с. 1》 заст. Те саме, що подзвін. 2》 рідко. Те саме, що дзвеніння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. подзвіння — Подзві́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. подзвіння — ПОДЗВІ́ННЯ, я, с. 1. заст. Те саме, що по́дзвін. Звідкілясь іздалеку.. чулося подзвіння.. — на відправу по якомусь хутірському небіжчикові (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 160); [Оксана:] Віддайте ці гроші на подзвіння та на церкву (Кроп., І, 1958, 419). Словник української мови в 11 томах
  6. подзвіння — Подзві́ння, -ня с. = подзвін. Словник української мови Грінченка