1. Словник української мови Грінченка

подружити

Подружити, -жу, -жиш

гл. Поженить. Уже бідна вдова... синів подружила. КС. 1884. І. 31. Взяли їх поблагословили та й подружили, та таке весілля справили, що увесь мир скликали. Рудч. Ск. II. 114.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подружити — подружи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. подружити — -дружу, -дружиш, док. 1》 неперех., з ким. Стати друзями з ким-небудь; заприятелювати. || також без додатка. Виявити взаємну прихильність, відданість, довір'я один до одного. 2》 перех. Зробити друзями кого-небудь із кимсь; здружити, збратати. 3》 перех., розм., рідко. Те саме, що одружити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подружити — ПОДРУЖИ́ТИ, дружу́, дру́жиш, док. 1. з ким і без дод. Стати друзями з ким-небудь; заприятелювати. Якби ви з нами подружили, Багато б дечому навчились! (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. подружити — ЗДРУЖИ́ТИ (зблизити, зробити друзями), ПОДРУЖИ́ТИ, ПОБРАТА́ТИ підсил., ЗБРАТА́ТИ підсил., ПОРІДНИ́ТИ підсил. — Недок.: здру́жувати, брата́ти, рідни́ти. Спільна робота в "Червоних зорях" ще більше здружила хлопців (О. Словник синонімів української мови
  5. подружити — ПОДРУЖИ́ТИ, дружу́, дру́жиш, док. 1. неперех., з ким. Стати друзями з ким-небудь; заприятелювати. Якби ви з нами подружили, Багато б дечому навчились! (Шевч. Словник української мови в 11 томах