подушник
Подушник, -ка
м. Сборщикъ податей. Г. Барв. 411. Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали. Г. Барв. 242.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подушник — поду́шник іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
- подушник — -а, ч., іст. Той, хто збирає подушне. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подушник — ПОДУ́ШНИК, а, ч., іст. Той, хто збирає подушне. – Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
- подушник — ПОДУ́ШНИК, а, ч., іст. Той, хто збирає подушне. — Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах