1. Великий тлумачний словник сучасної мови

подушник

поду́шник

-а, ч., іст.

Той, хто збирає подушне.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подушник — поду́шник іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. подушник — ПОДУ́ШНИК, а, ч., іст. Той, хто збирає подушне. – Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  3. подушник — ПОДУ́ШНИК, а, ч., іст. Той, хто збирає подушне. — Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. подушник — Подушник, -ка м. Сборщикъ податей. Г. Барв. 411. Зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікна повидирали. Г. Барв. 242. Словник української мови Грінченка