1. Словник української мови Грінченка

пожива

Пожи́ва, -ви

ж.

1) Пища. Хиба се ти даєш поживу леву і левенят годуєш у пустині? К. Іов. 87.

2) Пожива. Літ з десять був у нас суддею Глива... Да, знаєш, захотів на лакомий кусок, в Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива. Греб. 385.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожива — пожи́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пожива — (людська) їжа, харч, наїдки, продовольство, провізія, провіянт; (худоби) корм; П. здобич, зиск, вигода, користь, г. хосен; (для духу) матеріял, поживок. Словник синонімів Караванського
  3. пожива — див. вигода; їда Словник синонімів Вусика
  4. пожива — -и, ж. 1》 Те, що живить організм, забезпечує його життєдіяльність. || Те, що їдять і п'ють, що є харчуванням людини; їжа. || Харчові запаси, продовольство. || Те, чим харчуються тварини, птахи і т. ін.; корм. || Те саме, що здобич 2). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пожива — ПОЖИ́ВА, и, ж. 1. Те, що забезпечує живі організми, окремі органи поживними речовинами забезпечує їхню життєдіяльність. Явдоха почувала, що слабне .. Ягоди не давали достатньої поживи виснаженому тілові (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  6. пожива — дава́ти / да́ти пожи́ву чому. Сприяти виникненню, поширенню, розвиткові чого-небудь. Підійшов (Іван) до бібліотеки, в якій працювала Ліда .. Мав намір почекати біля будинку .. Не хотів давати поживу пліткам (Л. Фразеологічний словник української мови
  7. пожива — ЖИ́ВЛЕННЯ (перев. про рослини — те, чим живиться організм), ПОЖИ́ВА, ЗАЖИ́ВОК діал. Щоб одержати високі врожаї озимої пшениці, необхідно забезпечити рослини всіма елементами живлення (з журналу); Ягоди не давали достатньої поживи виснаженому тілові (О. Словник синонімів української мови
  8. пожива — ПОЖИ́ВА, и, ж. 1. Те, що живить організм, забезпечує його життєдіяльність. Явдоха почувала, що слабне.. Ягоди не давали достатньої поживи виснаженому тілові (Донч., III, 1956, 109); // Те, що їдять і п’ють, що є харчуванням людини; їжа. Словник української мови в 11 томах