пожива
ПОЖИ́ВА, и, ж.
1. Те, що забезпечує живі організми, окремі органи поживними речовинами забезпечує їхню життєдіяльність.
Явдоха почувала, що слабне .. Ягоди не давали достатньої поживи виснаженому тілові (О. Донченко).
2. Те, що їдять і п'ють, що є харчуванням людини; їжа.
Пожива для всіх хорих дається..: хліб житній з пшеничним .. та м'ясо (І. Франко);
Вона [комісія] констатувала, що головну поживу шахтарів [Канади] становлять гриби й корінці (І. Кулик);
// Харчові запаси, продовольство.
Серединою вулиці тяглися вози з дровами, з мішками бульби, з хлібом і іншою поживою (І. Франко).
3. Те, чим харчуються тварини, птахи і т. ін.; корм.
Коли вечором я повернув додому і зазирнув до свойого пташка, то побачив, що він ані не доторкнувся до поживи (І. Франко);
Пісок, пісок, Та колючки – Пожива бідного верблюда (М. Шеремет).
4. Те, що добуте, захоплене на полюванні, у бою, з надр землі і т. ін.; здобич (у 2 знач.).
Раз Лев пішов поживи розглядать Та у тенета і піймався (Л. Глібов);
Петляють по острову лисиці, вичікуючи на поживу (Григорій Тютюнник);
* Образно. Катруся вже не раз казала, що якби була тоді панна не прийшла та не дала їй щось пити, то хто знає, чи не була б поживою смерті (Н. Кобринська).
5. перен. Якийсь прибуток, зиск із кого-, чого-небудь.
Літ з десять був у нас суддею Глива. Да, знаєш, захотів на лакомий кусок, В Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива (Є. Гребінка);
Запопадливі до поживи, баришу, .. пробуджують [Саливон з Гнатом] пожадні хутірські пристрасті (К. Гордієнко);
// Вигода, користь.
– Яка пожива з їх [теперішніх людців]?.. Як з цапа молока!.. (П. Гулак-Артемовський).
6. перен. Те, що є матеріалом для певної діяльності, джерелом чого-небудь.
◇ Дава́ти / да́ти пожи́ву див. дава́ти;
(1) На (у) пожи́ву – для харчування, споживання.
Орав [Іван] поле, сіяв, косив, жав, молотив, складав зерно те на посів, те на поживу (Панас Мирний);
– Люди чужії велять у поживу собі приганяти нашу худобу (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Значення в інших словниках
- пожива — пожи́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пожива — (людська) їжа, харч, наїдки, продовольство, провізія, провіянт; (худоби) корм; П. здобич, зиск, вигода, користь, г. хосен; (для духу) матеріял, поживок. Словник синонімів Караванського
- пожива — див. вигода; їда Словник синонімів Вусика
- пожива — -и, ж. 1》 Те, що живить організм, забезпечує його життєдіяльність. || Те, що їдять і п'ють, що є харчуванням людини; їжа. || Харчові запаси, продовольство. || Те, чим харчуються тварини, птахи і т. ін.; корм. || Те саме, що здобич 2). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пожива — дава́ти / да́ти пожи́ву чому. Сприяти виникненню, поширенню, розвиткові чого-небудь. Підійшов (Іван) до бібліотеки, в якій працювала Ліда .. Мав намір почекати біля будинку .. Не хотів давати поживу пліткам (Л. Фразеологічний словник української мови
- пожива — ЖИ́ВЛЕННЯ (перев. про рослини — те, чим живиться організм), ПОЖИ́ВА, ЗАЖИ́ВОК діал. Щоб одержати високі врожаї озимої пшениці, необхідно забезпечити рослини всіма елементами живлення (з журналу); Ягоди не давали достатньої поживи виснаженому тілові (О. Словник синонімів української мови
- пожива — ПОЖИ́ВА, и, ж. 1. Те, що живить організм, забезпечує його життєдіяльність. Явдоха почувала, що слабне.. Ягоди не давали достатньої поживи виснаженому тілові (Донч., III, 1956, 109); // Те, що їдять і п’ють, що є харчуванням людини; їжа. Словник української мови в 11 томах
- пожива — Пожи́ва, -ви ж. 1) Пища. Хиба се ти даєш поживу леву і левенят годуєш у пустині? К. Іов. 87. 2) Пожива. Літ з десять був у нас суддею Глива... Да, знаєш, захотів на лакомий кусок, в Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива. Греб. 385. Словник української мови Грінченка