позабірати

Позабіра́ти, -ра́ю, -єш

гл. Забрать (многое). Усе позабірала, а синій камінець, що батько звелів купити, я й не взяла в Василя. Кв. В слободі позабірають усе. ЗОЮР. І. 110.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me