1. Словник української мови Грінченка

позаставляти

Позаставля́ти, -ля́ю, -єш

гл.

1) Заставить (во множествѣ).

2) Заложить (во множествѣ). Яка була одежинка, всю позаставляв шинкареві. Кіевск. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позаставляти — позаставля́ти 1 дієслово доконаного виду заповнювати; загороджувати; ставити позаставля́ти 2 дієслово доконаного виду віддавати в заставу позаставля́ти 3 дієслово доконаного виду примусити розм. Орфографічний словник української мови
  2. позаставляти — I -яю, -яєш, док., перех. Зайняти чимсь усе чи багато чого-небудь. Позаставляти столи стравами. II -яю, -яєш, док., перех. Віддати в заставу все чи багато чого-небудь. III -яю, -яєш, док., перех., з інфін., рідше зі спол. щоб, аби, розм. Примусити всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позаставляти — ПОЗАСТАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, док., що. Зайняти чимось усе або багато чого-небудь. Позаставляти столи стравами. ПОЗАСТАВЛЯ́ТИ² і ПОЗАСТАНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що. Віддати в заставу все або багато чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. позаставляти — ПОЗАСТАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, док., перех. Зайняти чимсь усе або багато чого-небудь. Позаставляти столи стравами. ПОЗАСТАВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, док., перех. Віддати в заставу все або багато чого-небудь. Словник української мови в 11 томах