1. Словник української мови Грінченка

позбігати

Позбіга́ти, -гаємо, -єте

гл. Сбѣжать (о многихъ). З двора й собаки наші позбігали. Г. Барв. 54.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позбігати — позбі́гати дієслово доконаного виду швидко обходити, оббігати якусь територію розм. позбіга́ти дієслово доконаного виду стекти скрізь або в багатьох місцях Орфографічний словник української мови
  2. позбігати — I позбіг`ати-ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Стекти скрізь або в багатьох місцях (про рідину). || тільки мн., розм. Втратити частину вмісту рідини, яка виливається через край при закипанні (про все чи багато чогось). 2》 тільки мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позбігати — ПОЗБІГА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Стекти скрізь або в багатьох місцях (про рідину). Порозтавали сніги, зійшла повідь, позбігала скрізь вода (Г. Квітка-Основ'яненко); // тільки мн., розм. Словник української мови у 20 томах
  4. позбігати — ПОЗБІ́ГАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Швидко обходи́ти, оббі́гати якусь територію, побувати скрізь або в багатьох місцях. Там-то стежечок і до води й до сусіди, і до другої. Словник української мови в 11 томах