1. Словник української мови Грінченка

позвати

Позвати, -зву, -зве́ш

гл. Позвать. Та позвала, дівчинонька козаченька в гості. Мет. 90.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позвати — позва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позвати — позву, позвеш, док., перех. Голосом, жестом попросити кого-небудь наблизитися, підійти, обізватися; покликати. || Запросити когось прийти, з'явитися куди-небудь із певною метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позвати — ПОЗВА́ТИ, позву́, позве́ш, док., кого. Голосом, жестом попросити кого-небудь наблизитися, підійти, обізватися; покликати. Я йшов і оглянувся – чи хтось мене позвав? (П. Тичина); З сільради гукнули імення якесь йому, Гнида позвав голосно (А. Словник української мови у 20 томах
  4. позвати — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
  5. позвати — ПОЗВА́ТИ, позву́, позве́ш, док., перех. Голосом, жестом попросити кого-небудь наблизитися, підійти, обізватися; покликати. Я йшов і оглянувся — чи хтось мене позвав? (Тич. Словник української мови в 11 томах