1. Словник української мови Грінченка

позначити

Познача́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. позначи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Обозначать, обозначить; намѣчать, намѣтить. Маркев. 121. Цибулькою позначила, петрушкою притрусила. Чуб. V. 796.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позначити — позна́чи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позначити — [позначиетие] -чу, -чиеш; нак. -ач, -ачтеи і [позначитие] -чу, -чиш; нак. -ачи, -ач'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. позначити — див. позначати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. позначити — ПОЗНА́ЧИ́ТИ див. познача́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. позначити — ВІДЗНАЧА́ТИ (виділяти що-небудь якоюсь позначкою), ПОЗНАЧА́ТИ, ВІДМІЧА́ТИ, ПОМІЧА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ рідше, ПОЗНА́ЧУВАТИ рідше, ВІДМІ́ЧУВАТИ рідше. — Док.: відзна́чи́ти, позна́чи́ти, відмі́тити, помі́тити. Словник синонімів української мови
  6. позначити — ПОЗНА́ЧИ́ТИ див. познача́ти. Словник української мови в 11 томах