покачати
Покача́ти, -ча́ю, -єш
гл.
1) Покатать. Глянь, як кішка: покачав лапкою клубок та й кине, а тоді знов.
2) Покатать (бѣлье). Покачай сорочки.
3) Раскатать тѣсто. Покачай коржі.
4) Повалять. Собака не ззість, не покачавши. посл.
5) О бѣшеной собакѣ: свалить и покусать (собаку). Як собаку покачає дурна собака, то та собака покусана біжить сама такого зілля шукати од сказу. Грин. II. 20.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покачати — покача́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- покачати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. || Виваляти. 2》 Вирівняти, вигладити качалкою та рублем (полотно, білизну і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- покачати — ПОКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. Глянь, як кішка: покачає лапкою клубок та й кине, а тоді знов (Сл. Словник української мови у 20 томах
- покачати — ПОКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. Глянь, як кішка: покачає лапкою клубок та й кине, а тоді знов (Сл. Гр.); // Виваляти. Словник української мови в 11 томах