покачати
покача́ти
-аю, -аєш, док., перех.
1》 Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік.
|| Виваляти.
2》 Вирівняти, вигладити качалкою та рублем (полотно, білизну і т. ін.).
3》 Розкачати тісто, надаючи йому певної форми.
4》 Качати якийсь час помпою воду, нафту, газ і т. ін.
5》 розм. Підкидати якийсь час гуртом кого-небудь угору, виражаючи повагу, любов, захват і т. ін.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покачати — покача́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- покачати — ПОКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. Глянь, як кішка: покачає лапкою клубок та й кине, а тоді знов (Сл. Словник української мови у 20 томах
- покачати — ПОКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. Глянь, як кішка: покачає лапкою клубок та й кине, а тоді знов (Сл. Гр.); // Виваляти. Словник української мови в 11 томах
- покачати — Покача́ти, -ча́ю, -єш гл. 1) Покатать. Глянь, як кішка: покачав лапкою клубок та й кине, а тоді знов. 2) Покатать (бѣлье). Покачай сорочки. 3) Раскатать тѣсто. Покачай коржі. 4) Повалять. Собака не ззість, не покачавши. посл. Словник української мови Грінченка