покаяння
Покая́ння, -ня
с. Покаяніе. Єдного скарання десятьом покаяння. Ном. № 3907.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покаяння — покая́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- покаяння — (перед пастирем) сповідь; (дія) ПОКАяННЯ, каяття, покута, спокута. Словник синонімів Караванського
- Покаяння — див. Таїнство Покаяння Словник церковно-обрядової термінології
- покаяння — -я, с. 1》 Добровільне визнання своєї провини; каяття з якогось приводу. 2》 церк. Визнання віруючим своїх гріхів перед священиком; сповідь. 3》 У дореволюційній Росії – церковне покарання, яке полягало у примусовій і підконтрольній молитві. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покаяння — Каяття Словник чужослів Павло Штепа
- покаяння — ПОКАЯ́ННЯ, я, с. 1. Добровільне визнання своєї провини; каяття з якогось приводу. – Ви в яких справах до воєнкома? – запитала дівчина, поглянувши на другі двері з написом “воєнком”. – Прийшов з покаянням (М. Стельмах). 2. церк. Словник української мови у 20 томах
- покаяння — ПОКАЯННЯ — феномен моральної свідомості, який полягає у визнанні особистістю власної моральної провини з метою її виправлення і самовдосконалення. За змістом П. залежить від суб'єкта моральної вимоги (Бог, людство, держава, соціальна група, інша особа). Філософський енциклопедичний словник
- покаяння — КАЯТТЯ́ (визнання своєї провини, вияв жалю з приводу якогось свого помилкового, небажаного вчинку), КА́ЯННЯ, РОЗКА́ЯННЯ, ПОКАЯ́ННЯ, ПОКУ́ТА, СПОКУ́ТА. Є каяття, та вороття немає (Л. Словник синонімів української мови
- покаяння — Покая́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- покаяння — ПОКАЯ́ННЯ, я, с. 1. Добровільне визнання своєї провини; каяття з якогось приводу. — Ви в яких справах до воєнкома? — запитала дівчина, поглянувши на другі двері з написом «воєнком» . — Прийшов з покаянням. (Стельмах, II, 1962, 156). 2. церк. Словник української мови в 11 томах