покраса
Покраса, -си
ж.
1) Украшеніе. Харьк. г. Не дерево тільки що для покраси й стоїть, з його нічого нема. Кіев. г.
2) Въ свадебномъ обрядѣ: а) Кровавое пятно на сорочкѣ новобрачной, предъявляемое какъ доказательство ея цѣломудрія. Старости, пани старости! благословіть покрасу в хату унести. Мил. 124. б) Красная запаска на древкѣ, въ видѣ флага, выставленная на хатѣ, гдѣ свадьба, какъ извѣщеніе о доказанномъ цѣломудріи невѣсты. Мил. 124. в) Снопъ необмолоченнаго жита, раздѣленный на 9 пучковъ, затыкаемыхъ въ свадебной хатѣ: по одному въ углахъ, три надъ образами и два за сволоком. Черниг. г. Полт. г. (МУЕ. І. 121; III. 87, 88). Красныя ленточки, тесемки, раздававши въ понедѣльникъ участницамъ свадебнаго обряда. Ті покраси, що на весіллі чіпляють в волосся, як роздають в понеділок, то сховай. Драг. 21.
3) Взносъ въ церковь за новорожденнаго сына. Сумск. у.
Значення в інших словниках
- покраса — покра́са іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- покраса — -и, ж., заст. Те саме, що прикраса. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покраса — ПОКРА́СА, и, ж., заст. Те саме, що прикра́са. Далеко майорить .. під ясним сонцем корогва з покрасою (Г. Косинка); Просто у камені дикім Повирубали [тірійці] колони – майбутньої сцени покрасу (М. Словник української мови у 20 томах
- покраса — ПРИКРА́СА (предмет, який прикрашає, оздоблює щось, зокрема доповнення до одягу), ОЗДО́БА, ОЗДО́БЛЕННЯ, УБІР (ВБІР), ПОКРА́СА заст. Смагляві скіф'янки в прикрасах співали біля вечірніх вогнищ своїх, забутих тепер пісень (О. Словник синонімів української мови
- покраса — ПОКРА́СА, и, ж., заст. Те саме, що прикра́са. Далеко майорить.. під ясним сонцем корогва з покрасою (Кос., Новели, 1962, 155); Просто у камені дикім По-вирубали [тірійці] колони— майбутньої сцени покрасу (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах