покраса

покра́са

іменник жіночого роду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покраса — -и, ж., заст. Те саме, що прикраса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. покраса — ПОКРА́СА, и, ж., заст. Те саме, що прикра́са. Далеко майорить .. під ясним сонцем корогва з покрасою (Г. Косинка); Просто у камені дикім Повирубали [тірійці] колони – майбутньої сцени покрасу (М. Словник української мови у 20 томах
  3. покраса — ПРИКРА́СА (предмет, який прикрашає, оздоблює щось, зокрема доповнення до одягу), ОЗДО́БА, ОЗДО́БЛЕННЯ, УБІР (ВБІР), ПОКРА́СА заст. Смагляві скіф'янки в прикрасах співали біля вечірніх вогнищ своїх, забутих тепер пісень (О. Словник синонімів української мови
  4. покраса — ПОКРА́СА, и, ж., заст. Те саме, що прикра́са. Далеко майорить.. під ясним сонцем корогва з покрасою (Кос., Новели, 1962, 155); Просто у камені дикім По-вирубали [тірійці] колони— майбутньої сцени покрасу (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. покраса — Покраса, -си ж. 1) Украшеніе. Харьк. г. Не дерево тільки що для покраси й стоїть, з його нічого нема. Кіев. г. 2) Въ свадебномъ обрядѣ: а) Кровавое пятно на сорочкѣ новобрачной, предъявляемое какъ доказательство ея цѣломудрія. Старости, пани старости!... Словник української мови Грінченка