1. Словник української мови Грінченка

полишити

Полиши́ти, -шу́, -шиш

гл. Оставить, перестать. Полишили свої маєтки, та й за ним у слід пішли. Гн. І. 124. Ой полишив білий хлопець Маріку любити. Гол. IV. 506.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полишити — див. полишати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полишити — поли́ши́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. полишити — ПОЛИШИ́ТИ див. полиша́ти¹. Словник української мови у 20 томах
  4. полишити — лиша́ти (залиша́ти, полиша́ти і т. ін.) / лиши́ти (залиши́ти, полиши́ти і т. ін.) (за собо́ю) слід. Робити значний внесок у якусь справу. — Як по-вашому? Що залишає слід?.. — Найперше робота отака, як ваша, лишає слід,— мовив розважно професор (О. Фразеологічний словник української мови
  5. полишити — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. полишити — ПОЛИШИ́ТИ див. полиша́ти. Словник української мови в 11 томах