1. Словник української мови Грінченка

поличчя

Поличчя, -чя

с. Портретъ. Посилаю тепер тобі, друже мій єдиний, своє поличчя. (О. 1861. X. 8).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поличчя — див. лице Словник синонімів Вусика
  2. поличчя — -я, с., розм., заст. Портрет; фотографія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поличчя — поли́ччя іменник середнього роду портрет, фотографія розм., арх. Орфографічний словник української мови
  4. поличчя — ПОЛИ́ЧЧЯ, я, с., розм., заст. Портрет; фотографія. Жалую, що не можу зараз послати Вам свого поличчя, бо ще не встиг сфотографуватися (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  5. поличчя — ПОРТРЕ́Т (мальоване, скульптурне або фотографічне зображення обличчя людини, рідше групи людей), О́БРАЗ, ПОЛИ́ЧЧЯ розм., ПАРСУ́НА заст. В їдальні поруч з портретом батька урочисто пристроїли і мамин образ (В. Словник синонімів української мови
  6. поличчя — ПОЛИ́ЧЧЯ, я, с., розм., заст. Портрет; фотографія. Жалую, що не можу зараз послати Вам свого поличчя, бо ще не встиг сфотографуватися (Коцюб., III, 1956, 124). Словник української мови в 11 томах