1. Словник української мови Грінченка

поличка

Поли́чка, -ки

ж.

1) ум. отъ полиця.

2) Дощечка отъ земли къ отверстіи) улья, по которой ходятъ пчелы. Шух. І. 111.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поличка — -и, ж. Зменш.-пестл. до полиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поличка — поли́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. поличка — ПОЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до поли́ця. Майбородиха .. зняла з полички тарілку з шуликами з маком і поставила на стіл (І. Нечуй-Левицький); Були тут різні полички для книг і шахів (М. Словник української мови у 20 томах
  4. поличка — розкла́сти / розклада́ти по поли́чках що, рідко кого. Розібрати все до дрібниць, встановлюючи певну систему, логічну послідовність. Фразеологічний словник української мови
  5. поличка — Поли́чка, -чки, -чці; -ли́чки, -ли́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. поличка — ПОЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до поли́ця. Майбородиха.. зняла з полички тарілку з шуликами з маком і поставила на стіл (Н.-Лев., IV, 1956, 284); Були тут різні полички для книг і шахів (Трубл., Глиб. Словник української мови в 11 томах
  7. поличка — Архітектурний облом у вигляді прямокутного в перерізі горизонтального виступу, звичайно з гладенькою поверхнею, завдяки чому відділяються архітектурні елементи або підкреслюється пластика розташованих поруч інших обломів (синоніми — чембія (чимбія)). Архітектура і монументальне мистецтво